З історії подорожей - Перший «Останній герой».

Перший «Останній герой».

Перший «Останній герой».

В 1776 році набирає чинності мовна корпорація ВВС оголошує про набір бажаючих брати участь у нової, незвичайної на ті часи телегрі — «Останній герой». Від кандидатів не було відбою, тому дві команди були укомплектовані досить швидко. Перша команда, за умовами гри, мала фору майже 20 днів, і вирушила в дорогу з Плімута 12 липня на судні «Resolution». 1 серпня за ним в погоню кинувся «Discovery». Мета гри — знайти так званий Північно-Західний прохід, що з'єднує Тихий і Атлантичний океани через Північний Льодовитий океан уздовж берегів Північної Америки.
Перше змагання відбулося в Кейптауні (ПАР), де обидві команди продемонстрували свої знання та вміння в ремонті суден.

Перший «Останній герой». З історії подорожей.	Перший «Останній герой». З історії подорожей.
Перший «Останній герой». З історії подорожей.	Перший «Останній герой». З історії подорожей.

Далі шлях лежав на о. Тасманію поблизу берегів Австралії, де учасникам чекали суворі випробування в жорстких умовах літа, що панував в цьому півкулі: не облізти від засмаги.
Частина гравців була змушена зійти з дистанції, як невыполнившая умов конкурсу.
Поповнивши запаси Кока-коли та булочок для гамбургерів, інші, вже вимотані тривалої гонкою, попрямували до нових потрясінь на Таїті. Борючись із зустрічними вітрами, відкриваючи нові острови і відвідуючи вже раніше відкриті, лише в серпні 1777 року вони прибувають на місце. Відзнявши матеріал на кілька тижнів показів, два корабля у грудні відправляються в північну півкулю, де і має відбутися об'єднання членів обох команд в одну нову команду з сильними і стійкими гравцями.
У січні 1778 року по ходу руху були відкриті Гавайські острови (спочатку їх назвали Сэндвичевыми на честь одного з лордів Адміралтейства, але ця назва не прижилася), де вся знімальна група протусила майже 2 тижні.
Згадавши про підписаних з каналом контракти на зйомки, з великим небажанням команди рушили далі. Багато поривалися залишитися, посилаючись на повну сліпоту, раптово охопила їх, неможливість поворушити руками і ногами від тяжкості та складності минулих конкурсів, але директор програми був невблаганний. І вже 30 березня учасники гри хворіли на хокейному матчі за місцеву команду в канадському р. Ванкувер.
А от далі, як-то, все не заладилося. Кораблі стали відбуватися все частіше і частіше. Пройшовши через Берингову протоку в Чукотське море, команди натрапили на крижане поле. Ну просто кінця-краю не видно. Махнувши рукою на виконання поставленої мети в грі, капітан вже об'єднаної команди гравців, якого так і звали — «Капітан», міняє курс на південь, заходить на Алеутські острови до російським промисловцям, знайомиться з такими російськими традиціями, як гра з ведмедями на балалайках, питті горілки з приводу і без, і вже з неприхованим бажанням повертається до Сэндвичевым островів (вони ж — Гаваї, вони ж — батьківщина Обами).
І боже мій! Капітан не помилився! Дехто теж прагнув зустрічі!
«Алоха, друже! Мама спекла гавайських печенюшек!»
Збіглося так, що місцеве населення прийняло Капітана за одного зі своїх богів. З одного боку непогано: всі тебе люблять, підвищена увага до тебе. Але виявилося, що стали кудись пропадати ящики з кока-колою та дошки для серфінгу. Спроби поговорити з місцевим населенням про складнощі становлення цивілізованої поведінки в суспільстві не знайшли належного відгуку аудиторії.
Чаша терпіння Капітана лопнула, коли одного разу вранці він не виявив у себе на тумбочці новенький iPhone, придбаний у магазині дьюті-фрі у росіян. Декілька архівів з фотками і home-video останніх тижнів здавалися безповоротно загубленими.
На розборки з місцевим вождем вирушили не по-дитячому підготовленими. По-початку вони хотіли заманити головного на корабель, а потім обміняти його на смартфон. Але місцеві швидко зібрали багатотисячну групу підтримки і обступили гостей.
Капітан занервував. На календарі 14 лютого і зовсім скоро у нього повинно було відбутися побачення, на яке він серйозно налаштовувався і вже явно запізнювався. Намагаючись розчистити собі шлях до човнів на корабель, він відкриває стрілянину по тубільцям, спровокувавши тим самим масову бійку. У метушні Капітана вбивають списом в потилицю.
Англійці, вимагаючи видати їм тіло загиблого товариша, з допомогою гармат і десанту злегка розрівнюють місцевий ландшафт. Після цього гавайці доставляють на судно кошик з 10 фунтами м'яса і людською головою без нижньої щелепи. 22 лютого 1779 року останки Капітана ховають в море. Ніхто вже не думає про гру, всі повертаються додому.
Так, на 2 століття цікавий проект «Останній герой» замикається в найдальший скриню.
На Гаваях пізніше з'являється пам'ятник Капітану.
І так! Його повне ім'я було Джеймс Кук. Англійський військовий моряк, дослідник, картограф і першовідкривач, член Королівського товариства і капітан Королівських ВМС.

Ця стаття була опублікована 13 Березня 2017 року.