онлайн бронирование и покука
Самолетом в Крым (билеты, рейсы, цены)>>>
|
||||
 |
||||
|
Марко Поло — великий мандрівник або містифікатор? «Хто не знає Марко Поло — той жовта пичужка!» — приблизно так дражняться китайські діти у своєму китайському дитинстві. І не спроста! Адже італійський (венеціанський) купець не тільки свого часу розповів всьому світу про Китай, але і чимало зробив для становлення китайської держави за довгі роки життя там. Марко Поло народився в 1254 році в славному місті Венеції (однак сучасні хорватські вчені заперечують цю точку зору і стверджують, що батьківщиною Поло є хорватський острів Корчула). Ну та Бог з ним, де він народився! Жив у Венеції. А тоді венеціанці поряд з генузцами були славними мореплавцями, багатими купцями і тримали все Середземномор'я, прямо скажемо, в кулаці. Отець Марко Ніколо і рідний дядько Маффео були знатними купцями і вели справи з Сходом. Занесли їх одного разу купецькі справи аж до Пекіна. Правив тоді в Китаї хан Хубілай, він був монгол, монголи завоювали тоді Китай (про що самі китайці страшенно не люблять згадувати). Так сталося, що Хубілай досить прихильно поставився до європейським купцям і прийняв їх при дворі дуже тепло. У 1269 році батько і дядько повертаються до Венеції. А хлопець до того часу змужнів! Що робити? Пора брати Марко з собою, в нову подорож. Та ось у 1271 році вони відправляються знову в Пекін. Точний маршрут походу не знає ніхто, але йшли суходолом, через Малу Азію, і, нарешті, через 4 роки, неабияк помандрувавши, дійшли. Як побачив великий хан Хубілай юнака, так і запитав Ніколо Поло: «Хто такий цей юнак?» А Ніколо, анітрохи не злякавшись, відповідає: «це мій Син, а твій слуга!» На тому і порішили. Марко Поло став одним із радників хана і користувався великим розташуванням правителя. Він виконував дипломатичні місії, збирав секретну інформацію, наглядав за збиранням податків, навіть був губернатором провінції Янчжоу. І нарешті, головне — він привозив зі своїх поїздок у далекі провінції подорожні нотатки. Доповідав Великому ханові про чудеса і диковинках дивовижних земель імперії, де і сам правитель ніколи не бував. Так пробігли цілих 17 років! Однак! Настав рік 1292-ой. Зібралося сімейство Поло додому, так як аж надто хотілося їм побачити рідну сторону, берізки в житі, камінчики біля річки.... Одним словом, відпросилися у хана. Заодно за розпорядженням все того ж хана стали супроводжувати монгольську принцесу, яку видали заміж за персидського правителя. Загалом, до чоловіка повезли. І попливли вони, і попливли. І подивилися острів Суматру, що в Індонезії. І Цейлон пофотали. Допливли до Ормуза. Там вже до перської чоловіка і рукою подати. Але тут приходить звістка, що Хубілай все! Ну все так все. «Раз помер, повертатися не будемо!» І швиденько, ще через рік, у 1295 році, Поло повертаються до рідної Венеції. Зовсім скоро, через 2 роки, в 1297 році, між венеціанцями і генузцами розгорілася неабияка потасовочка за пост найголовнішого голови Середземномор'я. До цього давно все йшло, не можуть два ведмеді ужитися в одному кондоминимуме. Марко Поло наймає на свої гроші відмінний корабель і разом з іншими добровольцями йде на священну війну. Десь щось пішло не так, і він потрапляє в полон. І ось тут удача! У в'язниці в одному номері з Марко дивом виявляється відомі в ті часи письменник пизанец (з міста Піза) Рустичано. Хлопці знайшли один одного, і Марко починає розповідати про свої пригоди і життя в Китаї. Рустичано, не довго думаючи, записує всі історії, які, в підсумку, вийшли у вигляді «Книги про різноманітність світу». Цей твір на той момент був ледь чи не єдиним джерелом знань Заходу про Центральну, Південну та Східну Азії. Марко Поло не був географом, тому відстані в його описі виявилися набагато завищені, внаслідок чого картографи склали не зовсім точні карти. Зате опису життя східних народів, майстерно викладені спостереження виявилися безцінні. Завдяки Поло Європа дізналася не тільки про паперові гроші та містах з мільйонним населенням (втім, в це вірили далеко не всі), але і про острови Ява і Суматра, про країну Чипингу (Японія), про Цейлоні і Мадагаскарі, про Індонезію. Саме від Марко Поло Європа дізналася і про прянощах, які пізніше цінувалися так само, як золото. В 1324 році, проживши довжелезну, по тим часам, і цікаве життя, Марко Поло спокійно помирає дуже багатою людиною. Сучасні західні вчені ставлять під сумнів подорож Марко Поло, вказуючи на багато прогалини, недоліки, нестиковки в його оповіданні. Однак наші і інші прогресивні вчені наводять переконливі аргументи, що, хоч і немає в китайських літописах чітких вказівок на перебування Марко Поло при дворі Хубілая, зробити це можна і за іншими, непрямим, доказами. І недарма в Китаї, на південно-заході Пекіна, є міст Марко Поло. За легендою саме про це мосту сам Марко сказав, що нема в світі другого такого ж прекрасного мосту. Міст є міст, побудований з цілісного граніту, з 10 прольотами, весь у изваяниях львів, на яких сидять ще маленькі левенята. Загалом, дуже багато левів. Стверджують, що їх там залишилося 482! Марко Поло так сильно люблять в Азії, що в честь нього названа метелик — жовтянка Марко Поло, і гірський баран Марко Поло (він же — Памирский гірський баран). На батьківщині, в Італії, Марко Поло люблять і поважають не менше, і в честь нього назвали аеропорт. Де б Ви думали? У Венеції! Геніально! |
||||
Ця стаття була опублікована 19 Березня 2017 року. |
||||
|
||||
|
||||
|
||||
|
|
Администрация сайта по этому телефону справок по работе сайта не дает. Телефон только для владельцев жилья и пансионатов: +38-0-50-827-57-93 (Viber)
/>
/>
/>
/>
/>
